Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

БОРЩАК Ілько

Український історик

Народився 19липня 1892 р. поблизу Херсона в родині шкільного інспектора. Навчався у Петербурзькому, Київському та Новоросійському (Одеса) університетах, студіював право та класичну філософію. Був залишений при Новоросійському університеті для подальшої спеціалізації в галузі міжнародного права. 1914 р. виїхав у наукове відрядження до Гааги, де його застала перша світова війна. Під час спроби прорватися в Україну був захоплений німцями, інтернований до Касселя. Після повернення на батьківщину був одразу відправлений на фронт до Східної Пруссії. Був поранений у битві під Танненбергом, закінчив артилерійське училище в Одесі, пройшов австрійські та румунські фронти.

Після Лютневої революції його обрали членом Української ради військ Румунського фронту. У червні 1918 р. дістався до Києва, де панував режим гетьмана П. Скоропадського. Одружився з німкенею Софією фон дер Лявніц, перекладачкою творів Шевченка французькою мовою.

У січні 1919 р. у складі місії УНР виїхав до США. З кінця 1919 р. жив у Парижі, у 1923 р. був членом Ліги української культури, обстоюючи права українців Галичини.

У Парижі І. Борщак займався науковою працею, досліджував історичні й літературні зв’язки України з Францією, Швецією, Англією. Розшукував згадки про Україну, опублікував понад 400 праць, зокрема джерелознавчого характеру: »Гетьман Пилип Орлик і Франція», »Звідомлення, представлене Українській Академії Наук, про дослідження в архівах Західної Європи» (обидві 1924), »Шведи на Україні і французька дипломатія» (1928), »Шевченко у Франції» (1933), »Наполеон і Україна» (1937) та ін. Узагальнювальною стала його брошура »Ідея Соборної України в Європі в минулому. По невиданих документах і стародавніх працях», а огляд »Україна в літературі Західної Європи» не втратив свого значення й нині.

Борщак відомий як історик суспільно-політичного руху, культури, а також дипломатії. Так він створив праці »Український мир у Бресті-Литовському», »Україна на мирній конференції», »Карпатська Україна в міжнародній політиці», »Україна в Парижі» та ін.

У 1926—1928 рр. видавав у Парижі тижневик »Українські вісті». Співпрацював з періодичними виданнями Києва і Львова. 1938 р. викладав українську мову та літературу в одному з найпрестижніших паризьких вищих навчальних закладів — Школі східних мов.

Проте найбільше його вабила політична публіцистика. Після Мюнхенської угоди 1938 р. написав дві спрямовані проти неї статті для львівського »Діла», які були конфісковані польською цензурою.

У роки фашистської окупації Франції був ув’язнений за антигітлерівську діяльність. Після закінчення війни намагався повернутися в Україну. 1947 р. прийняв радянське громадянство, але після звістки про те, що секретарем ЦК КП(б)У став Л. Каганович, повернув паспорт до посольства. У 1949 р. став директором Архіву української еміграції у Франції. Видав перший французький підручник з української мови »Українська читанка з граматикою, коментарем та словником» (1946).

Помер 11 листопада 1957 р. в Парижі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші