Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГОНЧАР Іван Макарович

Український скульптор

Народився 27 січня 1911 р. у с. Лип’янка Черкаської області у великій (10 дітей) селянській родині. Змалечку хлопця залучали до господарських справ, у вільний час він вирізав з кольорового паперу, ліпив з глини, малював. У 1919 р. його віддали до церковно-приходської школи, яку згодом було перетворено на семирічну трудову. У 1927 р. вступив до Художньої індустріальної школи України в Києві. Після закінчення вчителював в с. Василькові Шполянського району.

У 30-х роках переїхав до Києва, працював у скульптурно-монументальних майстернях.

У період Великої Вітчизняної війни перебував на фронті. Після демобілізації повернувся до Києва.

У повоєнні роки багато працює як скульптор, художник. Творчу працю поєднує з невтомними пошуками етнографічних пам’яток, скарбів народної культури. Він обійшов усю Україну, зібрав етнографічно-мистецьку колекцію.

Музейна колекція митця налічує понад 8000 експонатів. У ній представлено все розмаїття українського народного мистецтва (вишивка, килими, кераміка, писанкарство тощо). Особливо цінне зібрання народного одягу з різних регіонів України (понад 200 зразків) та старовинного народного живопису (понад 400 зразків).

Велику наукову вагу мають також 16 укладених ним етнографічних фотоальбомів »Україна та українці», що стали своєрідним художньо-документальним матеріалом (фотографії жителів різних регіонів України у традиційному вбранні) з авторським відтворенням типових зразків народного мистецтва того чи того краю, побутових предметів, архітектурних пам’яток.

У 50-ті роки зібрав чимало ікон по селах Шевченкового краю (деякі з них малював чоловік сестри Тараса Шевченка а, можливо, і сам Тарас).

У 60—80-ті роки пропагував українське мистецтво, писав художні твори, займався скульптурою.

І. Гончар — один з ініціаторів створення в Україні Товариства охорони пам’яток історії та культури, етнографічного хору »Гомін». Він виступав за відродження в Києві народних звичаїв та свят.

Твори: пам’ятник М. Горькому в Ялті (1956), Т. Шевченку в с. Шешорах Івано-Франківської області (1964), С. Васильченку в м. Ічня Чернігівської області (1978), композиції »Берегині», »Ярило» (1985—1990), портрети Л. Курбаса, Б. Олійника, Н. Матвієнко (всі 1985—1990), серії живописних історико-етнографічних картин »Весілля на Україні» та ін.

У 1989 р. його нагороджено Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка, а у 1991 р. присвоєно звання народного художника УРСР. Працював майже до останніх днів.

Помер 18 червня 1993 p. у Києві.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші