Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ІЛЬЇНСЬКИЙ Григорій Андрійович

Український і російський філолог-славіст, історик, археограф, етнограф, педагог

Народився 23 березня 1876 р. в Петербурзі, українець .за походженням. У 1898 р. закінчив Петербурзький університет із золотою медаллю і дипломом першого ступеня.

Упродовж 1901—1903 рр. займався науковою роботою в Німеччині, Чехії, Австрії, Сербії, Болгарії. Здобув визнання як автор праці »Про архаїзми і мовотворення праслов’янської мови. Морфологічні етюди», яку опублікував у Празі в 1902 р. З 1904 р. — приват-доцент Петербурзького університету, у 1907—1909 рр. — приват-доцент кафедри славістики Харківського університету, з 1909 по 1915 р. — професор Ніжинського історико-філологічного інституту. Тоді ж викладав на Вищих жіночих курсах у Києві. У 1908 р. видав »Лекції з історії південнослов’янських літератур». В 1911 р. здобув звання доктора філології.

У 1916 р. було опубліковано основну наукову працю Г. Ільїнського »Праслов’янська граматика», в якій він досліджував фонетичні й морфологічні особливості праслов’янської мови в її розвитку. Історію розвитку праслов’янської мови Г. Ільїнський поділяє на два основні етапи: перший, початковий, період поступового розвитку мови і другий — період помітних змін у фонетичній системі і незначних змін у морфології. Значні діалектні зміни у праслов’янській мові сталися, на думку вченого, у III ст. до н. е. Для вивчення праслов’янської мови застосовував системний підхід, у якому поєднував вивчення фонетичних, морфологічних і словотворчих закономірностей з етимологічними спостереженнями. За рекомендацією О. Шахматова Г. Ільїнського було відзначено академічною премією і удостоєно золотої медалі. »Праслов’янська граматика» великою мірою є актуальною й нині.

Учений написав низку цікавих наукових праць, зокрема »Слепченский апостол» (1912) та »Охридские листки» (1915). За дослідження »Грамоти болгарських царів» (1911) його було удостоєно премії ім. М. Ломоносова. Протягом 1916—1920 рр. — професор Юр’ївського (нині Тартуський), з 1920 р. — Саратовського університетів, з 1927 р. — професор кафедри славістики Першого московського університету. В працях Г. Ільїнського помітна тенденція до применшення ролі іноземних впливів, переоцінки ролі чергувань звуків і пояснення ними мовних фактів без необхідної уваги до історичних особливостей розвитку мови і лінгвістичної географії. Вченому належить близько 200 праць із загальнослов’янської проблематики, зокрема етимологічні розвідки, статті та рецензії на славістичні розвідки мовознавців. Г. Ільїнський — автор статей »До історії малоруського імперативу» (1925), »Як виникли форми називного відмінка однини середнього роду типу "зілля"» (1931), »Замітка про український прислівник "гала"» (1931), »Українське -ач в давальному відмінку» (1933) та ін. Ільїнський вважав, що в основу формування української мови було покладено розмовну мову Центральної України, зокрема Київщини і Полтавщини. Упродовж останніх років наукової роботи наполегливо працював над працею »Нарис систематичної кирило-мефодіївської бібліографії» (1934) і укладанням етимологічного словника української мови (неопублікований). Обраний членом-кореспондентом Російської АН (пізніше АН СРСР) з 1921 р., Болгарської АН — з 1929 р., Польської АН — з 1930 р. 1934 р. був незаконно репресований. У 1937 р. розстріляний. Реабілітований посмертно.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші