Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ІВАНОВ Іван Іванович

Російський та український літературознавець, історик

Народився 22 вересня 1862 р. У 1886 р. закінчив історико-філологічний факультет Московського університету і був залишений на кафедрі загальної історії.

Студентська робота »Гамлет и его толкователи в английской и немецкой литературах» була початком його дослідницької праці з вивчення творчості Шекспіра. Друга праця »Нравственное учение столпов» стала поштовхом до вивчення філософії XVIII ст.

Викладав історію і російську літературу в приватних гімназіях, згодом у Московській громаді вихователів і вчителів, на Московських педагогічних курсах. З 1893 по 1905 р. був членом Московського театрально-літературного комітету, в 1905 р. обраний його головою.

У 1889 р. І. Іванов став членом редакційної колегії журналу »Артист». Тут, а також у журналі »Литературное обозрение», газеті »Русские ведомости» вів театральний і літературний відділи. В журналах »Русская мысль», »Мир божий» було опубліковано велику кількість оглядових статей про розвиток театру (»Афінський театр», »Вопрос о театре в XVIII в.», »Французький театр за останні 20 років»), драматургію М. Лєрмонтова, О. Островського, Л. Толстого, А. Чехова, У. Шекспіра, Ф. Шиллера, Ж.-Б. Мольера, Г. Ібсена, М. Метерлінка та ін. І. Іванов співробітничав у журналах »Воспитание», »Педагогический листок», »Детское чтение», »Всходы». У різних виданнях надрукував понад 300 статей.

Кілька статей він присвятив Т. Шевченкові (»Памяти Шевченко», 1891; »Шевченко в кругу народных поэтов», 1897). І. Іванов — автор кількох книжок.

З 1890 р. почав читати публічні лекції, частина з яких увійшла до збірки »Нова культурна сила». У 90-х роках брав активну участь у засіданнях Товариства аматорів російської словесності. Як приват-доцент читав лекції з історії культури XVIII—

XIX ст.

У1895 р. І. Іванов захистив магістерську дисертацію »Політична роль французького театру у зв’язку з філософією XVIII ст.», згодом докторську »Сен-Симон і сенсімонізм». З 1901 р. — професор історії в Новоросійському університеті (Одеса). З 1905 р. викладав на Одеських жіночих курсах. У 1907 р. призначений ректором Ніжинського історико-філологічного інституту.

Велику увагу приділяв дослідженню творчості М. Гоголя (»Гоголь у слов’ян», 1889; »Памяти великого нежинца», 1900; »Гоголь как человек и писатель», 1902; »Гоголь», 1902).

З 1913 по 1917 р. — професор Московського університету. Досліджував творчість І. Тургенєва, вів полеміку щодо спадщини Д. Писарева, М. Чернишевського.

Автор праць »Люди и факты западной культуры», »История русской критики» (обидві 1898), »Император Александр И» (1899). Видав книжки про О. Пушкіна (1899), Шекспіра (1905), Шиллера (1903).

Спадщина І. Іванова велика й багатопланова. Вона охоплює не тільки праці з історії літератури й театру, а й із загальної історії, філософії, народної освіти. Вчений був прихильником культурно-історичної школи. Найкращі його праці й нині становлять певний інтерес для літературознавців та істориків.

Помер 1929 р. у Москві.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші