Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

КАРПЕНКО-КАРИЙ Іван Карпович (справжнє прізвище — Тобілевич)

Український драматург, актор, режисер, театральний діяч

Народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівка (нині Кіровоградської області) в родині управителя поміщицького маєтку. З 1863 р. став організатором самодіяльного театрального гуртка, автором перших драматичних творів. Захоплення сценою, театром І. Тобілевичу доводилося поєднувати з виконанням службових обов’язків писаря, столоначальника, губернського секретаря. З 1863 р. брав участь у постановках аматорського театру в Бобринці та Єлизаветграді. У 1865 р. разом із М. Кропивницьким став організатором і режисером аматорського гуртка. За допомогу неблагонадійним політичним діячам (родині С. Русової) та участь у нелегальному гуртку в 1883 р. його було звільнено зі служби і вислано за межі України на три роки.

Місцем заслання І. Карпенка-Карого став Новочеркаськ, де у цей час він гастролював з театральною трупою, очолюваною М. Старицьким. Членами цього театрального колективу були його молодші брати М. Садовський і П. Саксаганський та сестра М. Садовська.

Новочеркаський період був матеріально скрутним (тяжка праця у палітурній майстерні за мізерну платню), однак плодотворним у біографії Карпенка-Карого як драматурга. Тут він написав найкращі свої п’єси: »Бондарівна» (1884, опублікована 1886), »Наймичка» (1885, опублікована 1887), »Безталанна» (1886), в яких відобразив найтонші відтінки почуттів і станів душі героїв.

Після заслання І. Карпенко-Карий повернувся до активної театральної діяльності. Літературну творчість почав у середині 70-х років як критик і публіцист. Як драматург виступив на початку 80-х років. Написав низку сатиричних комедій »Розумний і дурень», »Мартин Боруля», »Сто тисяч», »Хазяїн», »Суєта», »Житейське море», які стали відомі глядачеві наприкінці XIX — на початку XX ст. Драматург зосередив увагу на створенні реалістичних характерів героїв, подбавши про достовірність ситуацій, гостроту конфліктів. Він відобразив різке розшарування в українському селі пореформеного періоду, появу капіталістів-аграріїв, жорстокий визиск селян, безправне становище української інтелігенції.

З лютого 1890 р. І. Карпенко-Карий — керівник (спільно з П. Саксаганським) »Товариства малоросійських акторів». Трупа І. Карпенка-Карого і П. Саксаганського гастролювала на півдні України, в Бессарабії, на Кубані, на Дону.

Він зіграв головні ролі майже в усіх своїх 18 п’єсах, а також утворах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Кропивницького, М. Старицького.

З 1890 по 1907 р. І. Карпенко-Карий — актор та один з керівників трупи П. Саксаганського, з яким створив школу виховання акторів соціально-психологічного театру.

Помер 15 вересня 1907 р. у Берліні. Похований на хуторі Надія поблизу с. Миколаївка на Кіровоградщині.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші