Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

МАХНО Нестор Іванович

Український політичний діяч

Народився 27 жовтня 1889 р. в Катеринославській губернії неподалік від села Гуляйполе в сім’ї колишнього селянина-кріпака. Закінчив початкову школу, був підпаском, потім працював у сільській кузні, на чавуноливарному заводі. В 1906 р. вступив у гурток молоді української групи хліборобів-анархістів. Не маючи чіткої програми, група вважала своєю метою »експропріацію», а фактично займалася розбоєм. Н. Махно був тричі заарештований. У березні 1910 р. його разом із 16членами групи Одеський військово-окружний суду м. Катеринославі засудив до страти, проте через неповноліття кару було замінено безстроковою каторгою.

У Бутирській тюрмі Махно займався самоосвітою, ознайомився з азами анархізму. Звільнений під час Лютневої революції 1917 р., він повернувся до Гуляйполя. Висунув ідею про розподіл землі, знайшовши чимало прихильників серед селян-земляків. Незабаром його обрали головою селянської спілки і керівником місцевої Ради селянських депутатів. На цих посадах він за кілька місяців виконав свої передвиборні обіцянки: влітку

1917 р. влада в Гуляйполі перейшла до Ради, яку він очолював, панське й церковне землеволодіння перестало існувати за два місяці до прийняття Декрету про землю.

У період окупації України німецькими військами Махно на певний час виїхав до Москви, де відвідував лекції анархістів, есерів і більшовиків. У червні 1918 р. він знову виїхав в Україну.

Повернувшись до Гуляйполя, Махно створив повстанське військо, яке пізніше отримало назву революційно-повстанської армії. В командуванні військом блискуче виявився його воєнний талант, він досконало володів тактикою партизанської війни. У листопаді 1918 р. махновці здійснили свій перший рейд, пройшовши з боями Олександрівський, Маріупольський, Бердянський і Павлоградський повіти. ЗО грудня в результаті згоди між »Революційним штабом» махновців і Катеринославським губ-ревкомом про спільну боротьбу проти білих, німців і гетьманців, Нестор Махно був призначений головнокомандувачем більшовицької революційної робітничо-селянської армії Катеринославської губернії.

Махно став союзником Червоної армії, однак зберіг за собою певну воєнну, політичну та економічну самостійність. Він контролював десятки волостей навколо Гуляйполя, проводив у них незалежну економічну політику, яка забезпечувала йому величезну популярність та підтримку серед селянства. Усіляко сприяв утворенню комун, забороняв населенню керованих ним районів брати участь у проведенні продрозверстки.

У цей час армія Махна активно протистояла білогвардійським військам. Його частини успішно штурмували Катеринослав, а з початку 1919 р. у складі Задніпровської дивізії брали участь у боях з Петлюрою і Денікіним. За участь у розгромі Денікіна Махно був представлений до нагородження орденом бойового Червоного Прапора. Однак відверті розбіжності у селянському питанні поступово загострили відносини Махна з радами. В травні 1919 р. під час наступу денікінців його бригада самовільно залишила фронт і почала відкриту боротьбу з радянською владою. Проти партизанщини виступив Л. Троцький. За його наказом у червні 1919 р. К. Ворошилов заарештував і розстріляв 8 чол. зі штабу повстанської армії. Tоді Н. Махно повернув свої війська проти червоних.

Із наступом Денікіна Н. Махно продовжував партизанську боротьбу в районі Гуляйполя в тилу білих. Після повернення червоних напруження у відносинах залишилося, іноді переходячи в збройні сутички, Проте пропозицію Врангеля про спільні ДІЇ Махно відхилив.

У січні 1920 р. командування Червоної армії запропонувало Н. Махну направити його частини на Західний фронт, той відмовився і відновив боротьбу проти радянської влади. Всеукрревком оголосив махновців поза законом, однак спроби розгромити їх не мали успіху. Махновці здійснювали рейди по Україні, вбивали радянських працівників і продзагонівців.

Восени 1920 р. було укладено останню угоду Махна з радянською владою. Його дивізії брали участь у штурмі Перекопу і звільненні Криму. Після перемоги частину махновських військ, яка знову виступила проти рад, було роззброєно, а командирів розстріляно. З цього моменту почалася історія кривавої махновщини. Махно, який через поранення не брав участі у кримському поході, у 1921 р. зібрав ядро своєї армії. її шлях — рейди по Україні, масові знищення радянських активістів, чекістів, червоноармійців, а також робітників і селян, які не бажали ставати під прапори Махна.

Після запровадження непу в Україні та оголошення повстанцям амністії Махно переконався в безперспективності подальшої боротьби і в серпні 1921 р. перетнув кордон Румунії. Румунська тюрма змінилася польською, потім німецькою і тільки у 1924 р. йому пощастило перебратись у Францію. В Парижі він виступав у пресі анархістів.

Помер у 1934 р.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші