Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПЕТЛЮРА Симон Васильович

Український державний і політичний діяч

Народився 17 травня 1879 р. у Полтаві в родині візника. Закінчив духовну бурсу (духовне училище). Навчаючись у духовній семінарії, виявив великий інтерес до української літератури й культури, за що був відрахований із вищих богословських курсів.

Через труднощі у працевлаштуванні змушений був поїхати з рідного міста до Галичини. Відвідував лекції у Львівському університеті, заробляючи на життя на різних роботах.

Згодом перебрався на Кубань, де працював в експедиції, що досліджувала історію степових областей. Вивчення архівних матеріалів про самобутність козацьких традицій та розгортання національно-визвольного руху дало поштовх до формування ідеї про визвольну боротьбу. Активно співпрацював у газетах »Рада», »Селянин», »Громадська думка», був редактором газети »Слово», членом Революційної української партії (РУП), пізніше — Української соціал-демократичної партії (УСДРП).

Переховуючись від переслідувань поліції, в 1907 р. прибув до Петербурга. Часто бував у Києві та інших містах України. Згодом переїхав до Москви, де брав участь у роботі нелегальних гуртків »Кобзар» і »Громада», співробітничав у журналі »Вільна Україна», був редактором журналу »Украинская жизнь», який виходив у Москві з 1912 р. Із початком першої світової війни був призваний в армію.

Після Лютневої революції 1917 р. організував і очолив Український фронтовий комітет. У травні 1917 р. на І Всеукраїнському військовому з’їзді у Києві входив до складу Всеукраїнського військового комітету, а згодом очолив його. Був міністром у військових справах Центральної ради, у квітні — грудні 1918 р. — головою Київського губернського земства і Всеукраїнського союзу земств.

За активну участь в Українському національному союзі (УНС) і опозицію до Гетьманщини та німецько-австрійських окупаційних військ був заарештований. У листопаді 1918 р., вийшовши із в’язниці, входив до складу організаторів уряду Директорії, а в лютому 1919 р. очолив його. Був також обраний Головним отаманом військ Української Народної Республіки.

У боротьбі з радянською владою співробітничав з генералом А. Денікіним, врангелівцями, польським урядом Ю. Пілсудського і країнами Антанти. Після їх поразки в 1920 р. емігрував до Польщі, а в 1924 р. — до Парижа.

20 травня 1926 р. у Парижі був убитий емігрантом з України Самуїлом Шварцбартом.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші