Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СТУС Василь Семенович

Український письменник, . критик, літературознавець

Народився 6 січня 1938 р. в с. Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педагогічного інституту. Вчителював, відбув армію, працював у газеті. 1959 р. в »Літературній газеті» було надруковано добірку його поезій з напутнім словом А. Малишка. 1963 р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві. З’являються перші журнальні публікації віршів, критичні нариси про творчість молодих поетів у журналі »Дніпро», зокрема »На поетичному турнірі» (1964), »Най будем щирі» (1965).

Належав до кола опозиційно налаштованої національно свідомої молодої інтелігенції, яка відверто протиставила себе тоталітарному режимові. У 1965 р. В. Стуса було відраховано з аспірантури за активний протест проти арештів у середовищі української інтелігенції. Почалися поневіряння в пошуках заробітку. Його твори не друкувалися. Вийшло лише кілька поетичних перекладів з Гете й Гарсіа Лорки під псевдонімом »Василь Петрик». Багато й інтенсивно працював як критик і літературознавець: у шухляді його стола знайдено статті про творчість Бертольда Брехта, Генріха Белля, розвідку про поезію Свідзінського, фундаментальну працю про П. Тичину »Феномен доби», де розкрито трагедію занепаду таланту в атмосфері ідеологічного диктату. Залишилися в рукописах два великі прозові твори — »Поїздка у Счастьєвськ» та »Щоденник Петра Шкоди».

В. Стус активно протестував проти реставрації культу особи, утисків щодо свободи думки. 1972 р. його було заарештовано разом з іншими українськими правозахисниками — І. Світличним, Є. Сверстюком, Ігорем та Іриною Калинцями та ін. »Судові процеси 1972—1973 рр. в Україні — то суди надлюдською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуманізмом, над проявами синівської любові до свого народу», — писав В. Стус 1975 р. в публіцистичному листі »Я обвинувачую». Його засудили до п’яти років таборів і трьох років заслання. Кару відбував у Мордовії, заслання — на Колимі. 1979 р. повернувся до Києва, проте через 8 місяців його заарештували вдруге й засудили до 15 років позбавлення волі (10 років таборів, 5 років заслання).

Другий строк відбував у спец таборі у Пермській області в нестерпних умовах.

У 70-х роках за кордоном побачили світ дві збірки поезій В. Стуса »Зимові дерева» (1970) та »Свіча в свічаді» (1977), були опубліковані його публіцистичні заяви, відкриті листи. Тим часом на батьківщині його вірші поширювалися в списках, через »самвидав». Широкому загалові феномен В. Стуса відкрився вже після його смерті — з розвитком гласності й демократії. Почали з’являтися добірки віршів, спогади і статті про нього. 1990 р. вийшла друком перша в Україні збірка вибраних поезій »Дорога болю».

1994 р. у Львівському видавництві »Просвіта» побачив світ перший том (у двох книгах) чотиритомного наукового видання В. Стуса, підготовлений у відділі рукописів Інституту літератури HAH України.

Творчий доробок поета, незважаючи на вкрай несприятливі умови творчості, — дуже великий.

В. Стус — поет інтелектуальний, він свідомо, цілеспрямовано й критично опановував досвід світової поезії. У нього багато перекладів: з Р. Рільке, Ф. Гарсіа Лорки, Й. Гете, Б. Брехта, П, Цегляна, С Малларме, Я, Райніса, М. Цвєтаєвої.

Поезія В. Стуса — цілісний поетичний організм зі своїми сталими образно-смисловими комплексами, улюбленою лексикою, своїми поетизмами —неологізмами й напівнеологізмами, в основі яких — актуалізація архаїчних або маловживаних словоформ, експресивно-смисловим повторенням певних значущих для поета дієслів, епітетів.

У В. Стуса ідуть поруч і своєрідно підтримують один одного різні за стилістикою, за характером образності вірші, глибока філософська ускладненість (»Гойдається вечора зламана віть») і фольклорні інтонації (»Два вогні горять»), своєрідний символічний примітив (»Синіє сніг по краю серця») і прозора розважливість або тамований біль (»За читання Ясунарі Кавабати»),

Ім’я В. Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоусвідомлення, стало символом духовної незламності й свободи.

Помер 3 вересня 1985 р. в ув’язненні під час голодовки. 19 листопада того самого року прах поета було перевезено до Києва й поховано на Байковому кладовищі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші