Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СВЕНЦІЦЬКИЙ Іларіон Семенович

Український філолог і мистецтвознавець

Народився 7 квітня 1876 р. в м. Буськ Львівської області. 1899 р., закінчивши Львівський університет, навчався у Петербурзькому та Віденському університетах. У 1905 р. за дорученням митрополита А. Шептицького організував Національний музей у Львові (з 1939 р. — Львівський музей українського мистецтва). До 1952 р. був його директором.

З 1939 р. і до кінця життя — професор, завідувач кафедри слов’янської філології Львівського університету. У 1945 р. очолив відділ мовознавства Інституту суспільних наук АН України.

Одна з найбільших заслуг І. Свєнціцького — активні розшуки витворів українського мистецтва. З цією метою він об’їздив усю Галичину. Твори, зібрані дослідником, склали основу колекції музею у Львові. Встановив творчі зв’язки з музеями Східної України, Росії, Білорусії.

Першою науковою розвідкою була »Спроба порівняльного словника руських говорів...» (1889). І. Свєнціцькому належать такі праці з мовознавства: »Бучацьке євангеліє ХНІ ст.» (1911), »Лавришевське євангеліє XIV ст.» (1913), »Основи науки про мову українську» (1917), »Нариси про мову пам’яток староруського письменства XI в.» (1948), »Мова Галицько-Волинського літопису» (1949) та ін.

Талант дослідника-мистецтвознавця розкрився в розвідках: »Опис музею Ставропігійського інституту у Львові» (1908), »Галицько-руське церковне малярство» (1914), »Іконопис Галицької України XV—XVI ст.» (1928), »Розвиток українського мистецтва в Західній Україні» (1944) та ін.

У коло наукових інтересів І. Свєнціцького входили фольклор та етнографія. Він — автор праць: »Каталог книг церков нослов’янської печаті» (1908), »Похоронні голосіння» (1912), »Перший друкар України — Іван Федоров, Москвитин» (1924). Написав і опублікував велику кількість наукових та науково-популярних статей, які є актуальними й нині, зокрема »Про музеї і книгозбірні України початку XX ст.», »Початки книгопечатания на землях України».

У 1952 р. І. Свєнціцького було усунуто з поста директора музею у зв’язку з тим, що він протидіяв спробам ліквідації творів мистецтва, що вважалися »ідеологічно небезпечними». До кінця життя дослідник працював в установах АН УРСР.

Наукові заслуги І. Свєнціцького як мистецтвознавця полягають у тому, що він зробив один з перших фундаментальних мистецтвознавчих аналізів галицького іконопису в його історичному розвитку. Своїми працями він увів у науковий обіг десятки творів українських іконописців та художників, фактично був фундатором і упорядником колекцій та експозицій Національного музею, розробив оригінальні методики музейної справи та вимоги до музейних працівників.

Помер 18 вересня 1956 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші