Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВИГОВСЬКИЙ Іван Остапович

Гетьман України 1657—1659 рр.

Рік народження невідомий. Походив зі стародавнього А. роду української шляхти Овруцького повіту Київського воєводства. Батько його служив у митрополита Петра Могили, дядько Василь відомий як овруцький полковник, знаний і сотник Самійло Виговський. Навчався в Києво-Могилянській колегії, наприкінці 30-х — на початку 40-х років XVII ст. керував справами Луцького земського суду, потім служив писарем при польському комісарі, який правив Україною. Тут він познайомився з чигиринським сотником Б. Хмельницьким. На початку війни 1648 р. перебував у польському війську. У битві під Жовтими Водами потрапив у полон до татар, звідки Б. Хмельницький його викупив і зробив своїм генеральним писарем. Цю посаду І. Виговськии обіймав до самої смерті гетьмана, ставши його нерозлучним помічником. Разом з ним на українську службу вступили його чотири брати: Данило, Костянтин, Федір і Василь.

Після смерті Б. Хмельницького і проголошення гетьманом його шістнадцятилітнього сина Юрія старшинська верхівка призначила І, Виговського опікуном із веденням усіх гетьманських справ. 25 жовтня 1657 р, на козацькій раді в Корсуні його було затверджено гетьманом України. Корсунська рада мала значення не тільки у виборі гетьмана, а й у зміцненні міжнародного становища України: на ній нарешті було оформлено союзний договір зі Швецією, поновлено союз із Кримом і Туреччиною, а до Москви вислано посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана та проханням підтвердити договір 1654 р.

Після виборів старшина посіла в Україні панівне становище. Прибічниками І. Виговського стали: генеральний суддя Богданович-Зарудний, обозний Тимофій Носач, генеральний писар Іван Груша, а також миргородський, переяславський, прилуцький, лубенський, чернігівський, паволоцький, подільський, подністрянський, уманський і київський полковники. Однак проти нового гетьмана сформувалась і сильна опозиція. Запорозький кошовий Яків Барабаш звернувся до Москви зі скаргами на нього. До Москви апелював й інший опозиціонер — полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам мріяв про булаву. Таким чином, серед самої козаччини поглиблювалось розшарування: на старшину, за якою стояли заможніші козацькі кола, й »голоту», осередком якої стала Запорозька Січ. Це протистояння призвело до громадянської війни, з якої І. Виговський вийшов переможцем, проте українців було вбито близько 50 тис. чоловік.

16 вересня 1658 р. в м. Гадячі було укладено відомий договір про унію України з Польщею та Литвою, за яким Річ Посполита мала бути перетворена на федерацію трьох самостійних держав: Польщі, України й Литви. Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств проголошувалася вільною державою з власними державними установами, судом, грошовою одиницею, військом тощо під назвою Великого Князівства Руського. Верховна законодавча влада в ній мала належати зборам депутатів, а виконавча — гетьманові. Православна віра мала бути зрівняна у правах із римо-католицькою.

Гадяцький договір став поштовхом до початку війни між Україною і Москвою. Навесні 1659 р. стотисячна московська армія під проводом Трубецького вирушила з Путивля на завоювання України. Самовіддана оборона Конотопа Гуляницьким дала можливість І. Виговському зібрати свої сили. У кривавому бою поблизу с. Соснівка, неподалік від Конотопа, 28 і 29 червня 1659 р. московську армію було розгромлено. Очікували, що І. Виговськии піде на Москву. Однак непопулярність гетьмана серед народу і його пропольська орієнтація призвели до нової змови, а у вересні того самого року вибухнуло повстання.

Для вирішення проблеми в другій половині вересня 1659 р. в містечку Германівці на Київщині І. Виговськии скликав козацьку раду. Однак рада звинуватила його у спустошенні України татарами. Кількох прибічників гетьмана було вбито. Сам І. Виговськии із загоном ледве втік. Через деякий час було зібрано раду в Білій Церкві, яка скинула І. Виговського з гетьманства, а на його місце знову обрала Ю. Хмельницького. У жовтні 1659 р. І. Виговськии офіційно зрікся гетьманства й утік до Польщі, де 26 березня 1664 р. за підозрою у зраді був розстріляний.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші