Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Провідники духовності в Україні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВИННИЧЕНКО Володимир Кирилович

Визначний державний і політичний діяч України, письменник

Народився 7 серпня 1880 р. в с. Великий Кут на Херсонщині (нині Кіровоградська область) у родині чабанів.

Навчався на юридичному факультеті Київського університету. Був одним з організаторів Революційної української партії (РУП), членом ЦК Української Соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), редактором її друкованого органу »Боротьба».

Упродовж 1903—1917 рр. часто змушений був перебувати в еміграції. Нелегально приїздив до Росії, був неодноразово заарештовуваний. Співпрацював у журналах »Дзвін» та »Украинская жизнь», що виходили у Москві.

Під час революційних подій 1917—1919 рр. — активний учасник українського національно-визвольного руху. Був головним редактором »Робітничої газети», лідером УСДРП, членом та заступником голови Центральної ради і першим головою її Генерального секретаріату — автономного уряду України. Брав участь у складанні універсалів Центральної ради. У травні 1917 р. очолював українську делегацію, яка передала Тимчасовому уряду вимогу Центральної ради про надання Україні автономії. 29—30 червня

1917 р. вів переговори з делегацією Тимчасового уряду в Києві. За Гетьманщини 1918 р. очолив Національний союз і брав

активну участь в анти гетьманському повстанні. З листопада

1918 р. до лютого 1919 р. був головою Директорії. У своїй діяльності обстоював про соціалістичну орієнтацію і мав розходження щодо цього з С. Петлюрою та іншими. Не досягнувши порозуміння, вийшов з Директорії і 1920 р. виїхав за кордон. Його приваблювали комуністичні ідеї рівності й справедливості. У Відні створив »Закордонну групу українських комуністів» і спрямовував її роботу. Згодом переїхав до Чехословаччини.

Під впливом політичних реалій його погляди змінилися. У своїй праці »Відродження нації» він висловлювався за своєрідний шлях розбудови України, повну політичну її незалежність і тісні дружні взаємовигідні відносини між націями. Перебуваючи за кордоном, від імені групи лівих соціалістів намагався домовитися з урядом Леніна про самостійність радянської України.

У 1920 р. повернувся в Україну, однак, не досягши угоди з більшовиками щодо запровадження власної концепції створення уряду Української PCP, знову виїхав за кордон. Приїздив в Україну ще кілька разів, проте після того, як у листі до ЦК РКП(б) висловив невдоволення національною політикою радянського уряду, порушенням демократичних принципів керівництва, повертатися на Батьківщину йому вже не дозволяли.

Оселившись в 20-х роках у Франції, залишив політичну діяльність, цілковито присвятивши себе літературі та публіцистиці.

Літературну діяльність В. Винниченко почав 1902 р. Його оповідання, написані напередодні і під час революції 1905— 1907 p. (»Біля машин», »Голота», »Хто ворог», »Раб краси»), вирізнялися актуальною соціальною тематикою, новаторською художньою манерою письма і мали здебільшого реалістичний характер. Романи »На терезах життя», »Чесність з собою», »Заповіт батьків», драма »Щаблі життя» позначені проповіддю класового миру, прославленням ніцшеанської моралі »чесності з собою», що виправдовувала брехню, зраду, цинізм. Суперечливість світоглядних позицій В. Винниченка відобразилася у його п’єсах (»Дисгармонія», 1906; »Великий Молох», 1907; »Чорна Пантера і Білий Ведмідь», 1911). У перші еміграційні роки В. Винниченко написав цикл психологічних оповідань з історії свого дитинства (»Намисто», 1921—1923 та ін.). Він автор першого в українській літературі утопічного роману »Сонячна машина» (1921—1924). Інші твори соціально-утопічного спрямування — романи »Нова заповідь» (1931—1933), »Вічний імператив» (1936), »Лепрозорій» (1938) — містили критику капіталістичної системи. Рішуче засуджував фашизм, виступав за мир та роззброєння.

Загалом перу письменника належить понад 100 п’єс, оповідань, статей з різних проблем. Його »Заповіт борцям за визволення», як і багато інших творів, актуальні й сьогодні.

Помер 6 березня 1951 p. у Парижі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші