Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

У чому полягає сутність принципу активності та самостійності у навчанні?

Процес оволодіння знаннями — це результат активної самостійної пізнавальної діяльності. Учитель не має змоги "передавати" знання. Він може лише спонукати учня до навчальної праці, навчити методам такої роботи. Уже за своєю природою кожна дитина прагне до активної самостійної дії в будь-якій сфері діяльності. Невипадково малюкам властива фраза: "Я самі" Це природне прагнення в процесі пізнання навколишньої дійсності виявляти самостійність і активність. Тому так важливо вихователям (батькам, учителям) зважати на природне прагнення дитини до активної самостійної діяльності.

Не варто намагатися підмінювати ці прагнення дитини своїми діями: виконувати за неї певне завдання, всіляко полегшувати навчальні завдання. З метою активізації самостійної навчальної праці учнів важливо дотримуватися певних правил: формувати пізнавальні мотиви навчання; залучати до різних видів самостійного опрацювання навчального матеріалу; озброювати учнів раціональними методами і прийомами навчання; заохочувати навчальну роботу; змінювати види навчальної діяльності; аналізувати навчальну працю вихованців з погляду її ефективності; навчати учнів розумових операцій; навіювати учням віру і впевненість у своїх пізнавальних можливостях.

Які вимоги принципу наочності?

Принцип наочності постає, з одного боку, із закономірностей процесу пізнання, початковим компонентом якого є споглядання, а з другого — у процесі пізнання людина використовує першу сигнальну систему. До того ж треба зважати, що на початковому етапі навчання (в дошкільному і молодшому шкільному віці) мислення дітей має конкретно-образний характер.

Використання наочності у навчанні сприяє поєднанню конкретного з абстрактним, раціонального з ірраціональним, теоретичних знань з практичною діяльністю. Я. А. Коменський визначив золоте правило навчання: все, що тільки можна, треба надавати для сприймання органами відчуттів.

Які вимоги принципу ґрунтовності навчання?

Принцип ґрунтовності знань вимагає, по-перше, тривалого збереження в пам'яті учнів теоретичних відомостей, що виявляється в легкому і правильному відтворенні їх, у вмінні зв'язувати з ними нові відомості, і, по-друге, опанування на їх основі уміннями та навичками, що дають учням можливість надійно й упевнено застосовувати набуті знання у практичній діяльності.

Навчання має сенс, якщо учні ґрунтовно засвоюють необхідні знання, на основі яких у них формуються уміння та навички. Ґрунтовними знаннями варто вважати такі, які добре усвідомлені, систематизовані, пов'язані з практикою, стають надбанням довготривалої пам'яті. Добре засвоєні знання є не тільки ті, що включені до фонду пам'яті, а передусім ті, що стали інструментом мисленнєвої діяльності. Тверде засвоєння головного, суттєвого, що є передумовою подальшого просування в навчальному процесі, приносить радість учневі, стимулює пізнавальну діяльність, виступає важливим чинником інтелектуального розвитку.

У чому полягає сутність принципу зв'язку навчання з практичною діяльністю?

Навчання ґрунтується на об'єктивній закономірності пізнавальної діяльності: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. Практика є попереднім поштовхом до пізнання та критерієм перевірки достовірності пізнавальної діяльності. Отже, навчання лише тоді буде успішним, коли особистість постійно відчуватиме корисність здобутих знань у задоволенні життєвих потреб. Адже мета навчальних закладів — підготовка людини до продуктивної праці, до активної, свідомої діяльності у сфері створення духовних і матеріальних цінностей.

У чому полягає сутність принципу доступності навчання та врахування індивідуальних особливостей учнів?

Принцип доступності навчання ґрунтується на необхідності зважати на природні особливості й можливості учнів певних вікових груп з урахуванням індивідуальних особливостей фізичного та психічного розвитку кожної особистості. Реалізуючи вимоги цього принципу, педагог не повинен підпорядковуватися наявному рівню фізичного й соціально-психічного розвитку вихованця, а вести його за собою, орієнтуватися на ближчу зону його розвитку.

Доступність визначається віковими можливостями учнів з погляду типових особливостей фізичного, психічного та соціального розвитку. Проте пропоновані навчальні завдання не мають бути легкими, оскільки вони не сприятимуть розвитку особистості, не стимулюватимуть його. Вони мають бути такими, щоб учні певної вікової групи справлялися з ними при достатньому напруженні фізичних і психічних сил. Легкість не сприяє активності. Долаючи значні труднощі під час навчання, особистість отримує задоволення не тільки від оволодіння певною сумою знань, а й від психологічного відчуття подолання труднощів.

У чому полягає сутність принципу емоційності навчання?

Принцип емоційності навчання випливає з природи розвитку й діяльності особистості. Емоції (від лат. emoveo — хвилюю, збуджую) — особливий вид психічних процесів і стану, пов'язаний з інстинктами, потребами й мотивами, які проявляються у формі безпосередніх переживань (задоволення, радості, страху та ін.) і впливають на життєдіяльність людини. Емоції, на думку С.Л. Рубінштейна, суттєво впливають на протікання діяльності; у навчальній діяльності вони відіграють роль внутрішньої спонукальної сили. Негативні емоції (страх, ненависть та ін.) не відіграють роль спонукального заряду в навчанні. Навпаки, вони гальмують дії, активність думки.

Успішність навчання більшою мірою зумовлюється почуттям упевненості учнів у своїх силах, прагненням подолати труднощі, задоволенням від досягнення поставленої мети.

У системі колективної раціональної діяльності важливо підтримувати позитивні емоції, забезпечувати мажорний тон. Це знімає м'язове напруження, психологічні гальмування, "розкріпачує" особистість.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші